Департамент з питань виконання кримінальних покарань

Департамент з питань виконання кримінальних покарань є міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань. Діяльність Департаменту спрямовується та координується заступником Міністерства юстиції України відповідно до розподілу обов’язків.

Департамент є органом Державної кримінально-виконавчої служби України.

Департамент реалізує повноваження Мін’юсту в сфері виконання кримінальних покарань.

Основні завдання:

  • контроль та моніторинг за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізації законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту;
  • організація забезпечення безпеки осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, підрозділами таких установ та слідчих ізоляторів;
  • здійснення охорони засуджених, осіб, узятих під варту, під час медичного обстеження і лікування в територіальних закладах охорони здоров’я;
  • визначення виду установи виконання покарань, у якій відбуватимуться покарання засуджених до позбавлення волі, здійснення розподілу, проведення їх та осіб, узятих під варту, з однієї установи до іншої;
  • видачі осіб (екстрадиції), а також прийому громадян України, засуджених за кордоном, для відбування покарання на території України та передачу іноземців, засуджених судами України, для відбування покарання за кордоном, забезпечення транзитного перевезення через територію України осіб, узятих під варту, або засуджених згідно із законами та міжнародними договорами
    України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
  • організація процесу позитивних змін засуджених, їх свідоме відновлення в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві (ресоціалізація);
  • організація проведення соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, залучення до її проведення представників релігійних і благодійних організацій, громадських об’єднань, творчих спілок, фізичних осіб;
  • забезпечення виконання актів амністії та помилування;
  • організація загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених в установах виконання покарань;
  • впровадження міжнародних стандартів та передового досвіду у сфері дотримання прав людини і громадянина.

Телефон для довідок: (044) 207-34-11

Гречанюк Сергій Костянтинович

Начальник Департаменту

Спеціальне звання – майор внутрішньої служби. У 2003 році закінчив з відзнакою юридичний факультет Київського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. Після закінчення інституту, в різні часи проходив службу в кримінально-виконавчій системі, податковій міліції, органах прокуратури України, а також працював на наукових та науково-педагогічних посадах, займався адвокатською діяльністю.У 2006 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, а в 2011 – доктора юридичних наук. Тема дисертації “Теорія та практика взаємодії органів та установ Державної пенітенціарної служби України з державними та неурядовими інституціями”. У 2012 році присвоєно вчене звання доцента, а у 2017 році – професора. Автор понад 100 наукових публікацій.

Пошук справедливого балансу між каральним ефектом, якого вимагає суспільство та потерпілі від злочину, з необхідністю та важливістю корекції поведінки засудженої особи для майбутнього нормотипового співіснування – нелегке завдання, яке вимагає консолідації зусиль як персоналу кримінально-виконавчої служби, так й інших правоохоронних та публічних інституцій громадськості.

Пріоритет ресоціалізуючого впливу, поряд із загальною зміною концепції виконання покарань, повинен бути підкріплений запровадженням реальних методик, способів роботи із засудженими з тим, щоб кожен з них, через усвідомлення скоєного, в подальшому утримувався від злочинної поведінки. Чи виправляє система виконання покарань? Питання очевидно, риторичне… Разом з тим, система не повинна і катувати та принижувати. Саме тому, виключно подальший розвиток, реформа та модернізація, відбудова, повинні бути серед найважливіших державних цілей.

Протягом останніх років, система виконання покарань знову повернулась до однієї із найбільш закритих правоохоронних структур, яка намагалася приховати всі проблеми, які накопичувалися в ній роками. Безпрецедентна транспарентність до діалогу з суспільством, здатність критично сприймати власні недоліки, повинні стати нормою і мають дозволити відновити довіру до цієї служби як до надійного суспільного захисника та оберігача суспільного спокою та безпеки.
Послідовність, професійність та порядність повинні стати стандартами для всього персоналу і в майбутньому зможуть призвести до зростання авторитету та престижу цієї важливої професії.

Тітовець Петро Миколайович

Перший заступник начальника Департаменту

Освіта вища. Працює в системі з 1984 року, у тому числі на керівних посадах: начальника державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)», першого заступника начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області, першого заступника начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, начальника управління оперативно-розшукової діяльності Державного департаменту України з питань виконнання покарань. Також працював заступником начальника житлово-комунальної інспекції Міністерства з питань житлово- комунального господарства України.

Моя мета:

Вдосконалення системи управління органами та установами виконання покарань шляхом поліпшення порядку несення служби, боротьби з корупцією за допомогою законності та честі і, як результат – здобуття поваги до працівників ДКВС України.

Зміна відношення людини та суспільства до засуджених з метою забезпечення дотримання вимог сьогодення відповідно до міжнародних договорів, які встановлюють європейські стандарти у сфері дотримання прав людини, а
саме: Європейської конвенції з прав людини, конвенції ООН та Ради Європи проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, Мінімальні стандартні правила
поводження з ув’язненими ООН (1955 р.) та Європейські пенітенціарні правила (2006 р.).

Також маємо переглянути застарілі Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та слідчих ізоляторів з метою приведення їх до сучасних реалій.

Руденко Вячеслав Іванович

Заступник начальника Департаменту

У 2000 році закінчив денне відділення Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю –
“правознавство”.

З 2000 по 2020 роки обіймав різні, у тому числі керівні, посади в органах прокуратури Житомирської області та Генеральної прокуратури України.

Захистив дисертацію “Мотиви вчинення злочинів персоналом установ виконання покарань України, поняття та запобігання їх на практиці” та отримав наукову ступінь кандидат юридичних наук за спеціальністю: кримінальне право, кримінально-виконавче право та кримінологія.

Моя мета: «Європейські в’язниці – безпечне суспільство».
Україна має побудувати нову систему кримінальних покарань, яка гарантуватиме безпеку суспільства та
забезпечуватиме соціальне одужання особи, яка порушила кримінальний закон.

Ефективне використання штатної чисельності персоналу установ ДКВС України, виважений розподіл на основі оцінки ризиків і потреб засуджених по установах виконання покарань – це дієвий інструмент наблизити систему виконання покарань до стандартів ООН та Ради Європи.

Нині одним із пріоритетних завдань є створення універсальних мульти-установ виконання покарань, які могли б поєднувати більшість рівнів безпеки та надали можливість в’язням відбувати покарання відповідно до їх місця проживання.

Несин Ірина Миколаївна

Заступник начальника Департаменту

У 2008 році з відзнакою закінчила Тернопільський національний економічний університет за спеціальністю «Фінанси», здобула кваліфікацію магістра з фінансів.

У 2020 році закінчила Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» та здобула ступінь вищої освіти «Магістр».

З 2008 по 2011 роки працювала у Міністерстві промислової політики України;

З 2011по 2019 роки у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру;

З 2019 по 2020 роки у Міністерстві юстиції України.

Питання реформування стратегічно важливих сфер життя сприймається скептично, однак сучасні зміни у кримінально-виконавчому
законодавстві, які стосуються механізму реалізації засудженими права на працю, спрямовуються на покращення умов відбування покарання у місцях ув’язнення та акцентовані на гуманніше ставлення до цієї категорії осіб та розширення їхніх прав і можливостей, звісно з урахуванням обмежень, встановлених вироком суду.

Суспільно-корисна оплачувана праця, як один із елементів виправлення і ресоціалізації, є дієвим засобом, який зменшує рівень деградації засудженого, адже саме праця залишається одним з головних факторів в усвідомленні людиною майбутніх можливостей в особистому житті.

Моїм прагненням є створення механізму реалізації законного права на працю, з одного боку, який зміг би зацікавити самих засуджених, зміцнити їхні соціально-корисні зв’язки, а з іншого боку, при якому держава могла б забезпечити належні умови праці та належне винагородження її результатів. Тільки так можна гармонізувати ці стосунки та зробити працю не покаранням і деградацією особистості, а справжнім засобом виправлення і ресоціалізації.

Важливе значення у функціонуванні цього механізму має удосконалення принципів діяльності установ виконання покарань та
державних підприємств системи, створення умов для залучення інвестицій та забезпечення їх стабільного розвитку, вирішення питань погашення заборгованості зі сплати податків, зборів та інших обов’ язкових платежів.

Рибалка Наталія Олегівна

Заступник начальника Департаменту

Рибалка Наталія Олегівна, народилась 05 травня 1979 року на Слобожанщині в родині юристів.

В 2001 році з відзнакою закінчила Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого.

Після закінчення навчального закладу працювала  в Державній митній службі України, в судові системі України та органах прокуратури України, зокрема в Національній академії прокуратури України.

В 2009 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, а у 2013 році – доктора юридичний наук.

У 2015 році присвоєно звання доцента. Авторка понад 70 наукових праць.

Реалізація кримінально-виконавчої (пенітенціарної) політики держави пов’язана з вирішенням багатьох поліфункціональних завдань, важливе місце серед яких посідає ресоціалізація засуджених  та  збалансоване забезпечення їх прав та обов’язків.

Обраний державою курс на інтеграцію до Європи, а відтак приведення норм і стандартів життя нашого суспільства у відповідність до загальновизнаних цінностей норм і стандартів Європи, вимагає перегляду підходів до виконання та відбування покарань, адаптації нормативної бази щодо діяльності органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів до сучасних міжнародних стандартів у галузі прав людини.

Вбачаю, що першочерговими та основними напрямами у цій сфері є: забезпечення належних умов поводження та тримання засуджених та осіб, узятих під варту, забезпечення ефективності процесу ресоціалізації засуджених з метою успішної реінтеграції в соціум та мінімізації ризиків вчинення повторних кримінальних правопорушень, а також впровадження сучасної моделі організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими та вдосконалення практики надання психологічної допомоги засудженим та особам, узятим під варту, підвищення рівня професійної компетентності персоналу соціально-психологічної служби, який буде здатний ефективно та творчо застосовувати дієві форми та методи роботи із ув’язненими та засудженими, спрямовані на досягнення позитивних змін в їх поведінці, реалізації індивідуального підходу до здійснення соціального та психологічного супроводу осіб, позбавлених волі з моменту потрапляння до установи виконання покарання до моменту звільнення.

Суттєві сподівання покладаємо на впровадження корекційно-реабілітаційних програм, оцінку ризиків та потреб засуджених, розширення інструментарію за рахунок ефективного застосування ресурсів Інтернет та електронних сервісів, оновлення змісту форм і методів роботи під час освітнього процесу  засуджених в установах виконання покарань, їх праці, психологічного вивчення, оновлення підходів до організації дозвілля засуджених, наповнення бібліотечних фондів установ виконання покарань, створення умов та розширення можливостей для здобуття освіти за дистанційними технологіями,  а також самоосвіти, відкритого діалогу ДКВС України з громадським суспільством, як на рівні центральних органів управління так і на рівні територіальних громад.

Дотримуюся позиції, що «Обмеження волі – не обмеження життя».

А зміна поведінки засудженого – це шанс змінити не лише його життя, а й крок до побудови безпечного суспільства. 

ПосадаП.І.Б.АдресаДні
прийому
Години
прийому
1.Виконуючи
обов’язки
начальника
ГРЕЧАНЮК
Сергій
Костянтинович
вул. Юрія
Іллєнка, 81
другий
та
четвертий
понеділок
місяця
з 15.00 до
18.00
2.Перший
заступник
начальника
ТІТОВЕЦЬ
Петро
Миколайович
вул. Юрія
Іллєнка, 81
перший
вівторок
місяця
з 15.00 до
18.00
3.Заступник
начальника
РУДЕНКО
Вячеслав
Іванович
вул. Юрія
Іллєнка, 81
перша
та
третя
середа
місяця
з 15.00 до
18.00
4.Заступник
начальника
НЕСИН
Ірина
Миколаївна
вул. Юрія
Іллєнка, 81
другий
та
четвертий
четвер
місяця
з 15.00 до
18.00